Олег Ярош: Все більше людей відчувають потребу знайомства з мусульманською традицією

Олег Ярош: Все більше людей відчувають потребу знайомства з мусульманською традицією
02.05.2015
Оцініть статтю: 
(552 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

23 квітня в Інституті всесвітньої історії НАН України в Києві відбувся круглий стіл «Сучасні трансформаційні процеси в ісламському світі: виклики, проблеми, перспективи», котрий організували відділ історії країн Азії та Африки ДУ «Інститут Всесвітньої історії НАН України» та Український центр ісламознавчих досліджень. Під час заходу з доповіддю «Cуфійські спільноти Берліна: релігійні традиції та соціокультурний аспект» виступив завідувач сектору східної філософії відділу релігієзнавства Інституту філософії НАН України, кандидат філософських наук Олег Ярош. Укорочений варіант доповіді ми пропонуємо нашим читачам.

 Перші суфійські спільноти з’явилися в Європі наприкінці IXX століття в портових містах Великої Британії та Франції. Складались вони переважно із тарикатів магрибського походження. Взагалі в західному суфізмі перша хвиля пройшла в першій третині ХХ століття і була пов’язана з рухом традиціоналістів. Це досить вузьке коло, представлене такими діячами як Рене Генон, Мішель Вальсан та іншими. Паралельно на заході поширився інший напрямок, який був представлений місією Інаят Хана. В нього було відмінне трактування певних моментів, але це бачення виходить за суто ісламські рамки.

Після другої світової війни у 5080  ті роки поширюється традиціоналістичний напрямок, представлений такими діячами як Титус Буркхарт, Мартін Лінгз. Також в цьому середовищі виникають західні тарікати Майрамія та Мурабітун. Активно розвивається інаятівська лінія. Перші спільноти західного типу в Німеччині з’являються наприкінці семидесятих років і знову ж таки пов’язані з традиціоналізмом. Хоча до центрів, які відкривались тоді в Німеччині приїздили так звані мандруючі шейхи, як їх називають дослідники. Такі як шейх Назім аль-Кудрисі та інші. І від того часу завдяки імміграції, суфізм в Німеччині здобуває окреслені форми. Як ви знаєте, в шістдесяті роки Німеччина для розвитку промисловості підписала імміграційні угоди з Туреччиною, Тунісом, Марокко і уможливила масовий доступ мусульманського населення до своєї країни. Звісно приїжджали і практикуючі мусульмани, які також принесли власну традицію суфізму, що був поширений в османській і постосманській період.

Коли в 1973 році через нафтову кризу, пов’язану з певними подіями на Близькому Сході, почалась економічна стагнація, і ці угоди припинили існування, але ті емігранти, що залишились завдяки програмам возз’єднання родин змогли перевести своїх близьких і імміграційні потоки навіть збільшилися.

Берлін, як відомо, був роз’єднаний до 1989 року. В східній частині жили мусульмани, переважно вихідці з Алжиру, Афганістану та інших країн, пов’язаних з соціалістичним табором, і їх було небагато. В західному Берліні мешкали 120 тисяч мусульманських іммігрантів, переважно з Туреччини. Після возз’єднання Берліну, коли з’явилися нові можливості для розвитку малого і середнього бізнесу, почався імміграційний бум. З 1990 по 2011 рік кількість мусульман збільшилася більше ніж вдвічі. Зараз їх майже 250 тисяч. 73% з них турецького походження, близько 80 тисяч мають громадянство, решта мають тимчасовий статус.

Етнічні мусульманські, так би мовити анклави, в Берліні  це Кройцберг, Нойкельн і Веддінг, всього близько 7% складає мусульманське населення.

Що стосується суфійських спільнот, найбільш поширеними можна вважати рух Сульмаджала. Він не є класично суфійським, але він дійсно є масовим, в Німеччині 100 тисяч послідовників. Решта це невеличкі камеральні спільноти від 50 до 100 чоловік, такі як накшбандіа-рабаніа. Це послідовники шейха Назима, який минулого року відійшов від життя і зараз його син очолює цей тарікат. Існує суданська і курдська гілки. Ці спільноти можна характеризувати як гібридні, де присутні змішані культурні практики, бо значну частину складають навернені в іслам європейці.

Дуже цікаво, що в спільноті накшбандіа-хаканія присутні не тільки навернені мусульмани, а й люди які лише симпатизують мусульманам. Такі діячи як Шейх Назим не ставили жорстку умову, не вимагали байа. Можна було долучитися до зікру та інших практик без формального прийняття ісламу. Цікаво, що ці люди навіть читали намаз. Це досить дивна практика, яка трошки шокувала.

Але є інший момент. Багато німецьких мюридів приховували свою мусульманську ідентичність. Вони побоювались реакції з боку родин, все ж таки Німеччина залишається релігійно традиційною країною, особливо серед католиків, наприклад, в Баварії чи в Кельні. Дехто боявся, що можуть виникнути проблеми на роботі. Але зустрічалось і дуже багато людей, які не приховували своє мусульманство, і, що цікаво, багато жінок.

Подивимося на іншу гібридну спільноту  тарікат Бурханійа. Там інша і теж досить цікава ситуація через те, що суданців досить не багато, хоча шейх тарікату переїхав з Хартуму і постійно мешкає біля Гамбургу. Отже в цій спільноті 90% складають німці, котрі пройшли так би мовити інкультурацію, і там інший спосіб наслідування традицій, так би мовити культурна стратегія. Вони дотримуються всіх приписів ісламу в особистому житті і не тільки ритуальних. Вони намагаються вивчати арабську мову, читати оригінальні тексти і Коран, і праці шейхів, які більшість не перекладені. Практикують дуже цікаві форми, не тільки традиційні, а й інтеграційні, характерні для європейців. Наприклад, родинні зустрічі по суботах, де обговорюють на тільки релігійні, а й питання культурного, суспільного життя.

Останнім часом спостерігається тенденція, яку дослідники називають аутифентифікацією. Тобто багато людей, які приходять в суфійські тарікати через зацікавлення суфізмом все більше і більше відчувають потребу знайомства з мусульманською традицією, і тарікати набувають все більше традиційних форм. Наприклад, так сталося з тарікатом Бурханійа, про який я вже розповідав. Наприкінці листопада в берлінській спільноті нинішній шейх тарікату заборонив збиратися разом чоловікам і жінкам, зобов’язав носити хіджаб, а потім взагалі відділив турецьких мюридів від європейців. Ситуація знаходиться в процесі розвитку, я її відстежую дистанційно. Як воно буде? Може це дасть початок більш автентичним формам європейського, німецького суфізму. Може німецька спільнота піде шляхом аутентифікації, зближення з класичною нормативною традицією ісламу. А може станеться відкат в вільні, напівезотеричні форми.

Довідка:

Накшбандія  суфійське братство, («Накшбанді-Хаккания», «Нашпандіа рабаніа хаканія Накшбандійя»). Перший тарікат в Західній Європі представлений різними гілками. Зокрема, у Великобританії існують кілька відгалужень таріката Накшбанді-муджаддід, засновані пакистанськими та індійськими шейхами.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.